Поради психолога

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Шановні батьки!

     Головна задача під час дії воєнного стану – збереження життя, фізичного та психологічного здоров’я дітей! Просимо Вашого відповідального ставлення,  максимального сприяння та співпраці в організації безпечного освітнього процесу.

Наголошуємо на необхідності виконання наступних дій:

1. Разом із дітьми визначити безпечний шлях від дому до ліцею і в зворотному напрямку. За можливості організувати супровід дітей, особливо для учнів початкових класів. Якщо на маршруті руху є укриття, то під час тривоги діти мають в обов’язковому порядку  перейти в найближчого укриття .
2. Систематично наголошувати дітям про заборону залишати територію ліцю  під час освітнього процесу без дозволу класного керівника, адміністрації ліцею.
3. Проводити бесіди щодо неухильного дотримання дітьми правил поведінки та обов’язкового виконання алгоритму дій під час повітряної тривоги, вказівок вчителя.
4. Наголошуємо на тому, що забрати свою дитину під час сигналу «Повітряна тривога» можуть лише батьки або особи, які їх заміняють (бабусі та дідусі

за погодженням з класним керівником).

5. Виготовити бейджі із зазначенням  прізвища та ім’я дитини, віку,    домашньої адреси, прізвищ та імен батьків, контактних телефонів (форма узгоджується з класним керівником).
6. Про відсутність в ліцеї дитини в обов’язковому порядку повідомляти класного керівника до початку навчальних занять, чітко вказуючи причину.

Як захистити себе від насилля

          Поставте собі запитання - заради чого ви терпите знущання над собою? Подумайте над тим, скільки жінок помирають від нанесених фізичних ушкоджень, або залишаються інвалідами на все життя. Усвідомте, що кожен раз побиття може стати для, вас останнім. А, якщо ви терпите "заради дітей" - цим обманюєте тільки себе - ставши свідками, діти страждають від сцен побиття набагато сильніше, аніж ви собі уявляєте. Страждає їх психіка, можуть розвинутись складні психічні захворювання, у кращому випадку вони зненавидять вас обох - тата і те, що чинить так з мамою, а маму - за те, що дозволяє над собою так знущатися. І будьте певні, у більшості випадків, стаючи дорослими, такі діти копіюють поведінку своїх батьків, створюючи свої сім'ї, адже іншого вони не бачили у дитинстві і не знають, як ще можна поводитися у сім'ї.

• Ні в якому разі не замовчуйте і не приховуйте того, що вас б'ють і над вами знущаються. Подумайте - чого вам соромитися? Того, що хтось зганяє на вас свою злість? Чи того, що ви не можете дати здачі? Обов'язково розкажіть близьким та родичам - можливо, їх бесіда з агресором зможе вплинути на ситуацію. Зрештою, він повинен знати, що у вас є надійний захист.

• Не вірте у абсурдне ствердження, мовляв, ви самі винні у тому, що вас побили. Чоловік, який поважає себе, ніколи не дозволить собі вдарити жінку.
• Пам'ятайте, що чоловік, який підняв руку на жінку, буде це робити постійно. Навіть, якщо пройде трохи часу і вам здаватиметься, що все позаду, настане момент, коли він зірветься. Якщо вам підходить варіант жити від випадку до випадку - ваше право такого вибору. Він буде просити у вас вибачення, казати, що сам не знає, як це сталося, що в житті не підніме на вас руки, викликатиме у вас надію на краще і жалість до себе - знайте, це самообман. До речі, а він жаліє вас, коли б'є?

• Від "людей з досвідом" можна почути пораду - завжди треба давати здачу. Але, коли людину охоплює лють, вона втрачає самоконтроль - хочеться знищити, завдати якомога сильнішого удару. Саме у такий момент випадково до рук може потрапити ніж або інший небезпечний предмет. Результатом стану афекту стає фатальне закінчення чийогось життя.
• Не бійтеся звернутись до судмедекспертів зняти побої, або викликати правоохоронні органи. В обох випадках у ваших руках буде знаходитись засіб приборкання агресора.

• Якщо ви стали жертвою насилля, держава гарантує вам правовий захист. В Україні діє Закон "Про попередження насильства в сім'ї", який визначає правові і організаційні основи, попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства. В центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які працюють в Тернополі та у кожному районному центрі області, вам нададуть необхідну допомогу психологи, при потребі - юристи. Зрозумійте - ви не наодинці з бідою, є люди, які готові вам допомогти професійно.
• Подумайте дуже добре - чи варто жити з людиною, яка одного чудового дня може обірвати лінію життя на вашій долоні?

Поради для дитини:

• якщо ти потерпаєш від насильства в сім'ї - не мовчи, скажи дорослим, яким довіряєш - сусідам, родичам, вчителям;

• повідом дорослих, учителів школи, сусідів, що ти залишився один вдома, а батьки поїхали за кордон на заробітки; розкажи про свої труднощі та попроси у дорослих допомоги;
• пам'ятай, що ніхто не має права ображати тебе, лупцювати, знущатись і принижувати - ні батьки, ні вчителі, ні хтось на вулиці. Обов'язково повідомляй про це дорослим, які викликають у тебе довіру. Є люди, які захистять тебе і потурбуються про тебе.

Поради батькам із попередження булінгу та насильства

•  Говоріть і слухайте вашу дитину щодня! Запитуйте, як мину в день у школі: що було на уроці, перерві, дорогою до та зі школи. Питайте про однолітків.
•  Хваліть і заохочуйте дитину. Допоможіть їй пишатися своїми досягненнями та відмінностями. Впевнені  в собі діти рідше стають мішенню для булерів.
• Шукайте та розвивайте таланти і позитивні якості у вашій дитині. Це може допомогти їй самоствердитись.
•  Якщо ви помічаєте, що поведінка вашої дитини може бути причиною булінгу, допоможіть їй змінити її, не звинувачуючи дитину. Розвивайте соціальні навички своєї дитини.
•  Забезпечте дитині можливість отримати професійну психологічну підтримку.
•  Підтримуйте контакт зі школою вашої дитини. Повідомляйте в деталях фахівцям школи про всі випадки булінгу та беріть участь у розроблянні плану дій школи стосовно випадку.
•  Заохочуйте дитину до фізичної активності та занять спортом, оскільки фізичні вправи сприяють кращій фізичній координації та зменшують напруження, що підвищує самооцінку дитини та поліпшує відносини з однолітками.
•  Батьки – найближчі люди. Заохочуйте дитину ділитись з вами своїми проблемами. Пам'ятайте, що їй може бути соромно та страшно. Запевніть її, що вона не одна, вислухайте її уважно та терпляче.
•  Дайте вашій дитині чітко зрозуміти, що булінгова поведінка – це серйозно, і ви не терпітимете такої поведінки в майбутньому.

 БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

5 простих правил онлайн-безпеки:

1. Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

Щоб убезпечити свою дитину у Мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2. Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3. Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це.

Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4. Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу,використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.

Навчіть дитину правилам безпечної роботи у Мережі:

1. Роз'ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

o не можна викладати в інтернет інформацію про сім'ю та її фінансові справи,адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

o нікому,крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращім друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернет так само, як у реальному житті.

У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Поясніть дітям, що в інтернеті також слід із повагою ставитися до людей та їх авторських прав. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого.

Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей.

Завжди потрібно з'ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі. Якщо така інформація не очевидна для дитини, вона має звертатися за порадою до Вас. Допомагайте дітям розібратися, скільки насправді коштують такі SMS-послуги та чи дійсно необхідно їх надсилати.

5. Питати поради можна і потрібно.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, яка її турбує. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди необхідно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому раніше, ніж завантажувати, встановлювати або зберігати будь-що з інтернету, треба отримати дозвіл батьків. Навчіть дитину перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ БАТЬКАМ

1.  Поставте дитині нейтральний питання – мовляв, чув/-а, що зараз популярна якась гра “Синій кит”. І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо він нічого про неї не знає – добре (тут головне не вдаватися в подробиці, щоб не розбудити в ньому цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ньому повно подробиць і деталей, про які не пишуть в мережі, то є ризик, що ваша дитина вже в грі. Також має насторожити, якщо син чи дочка розказують про подружку, що бере участь в грі – цілком ймовірно, що він бреше і грає сам.
2.  Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, що загрожує їхнім рідним, швидше за все, хвора і живе в іншому місті або навіть країні. І її завдання – не вбити батьків, а змусити дитину виконати її волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” всі – скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, що телефонують їм серед ночі і кажуть, що їхні близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що всі вразливі – для неї дуже важливо почути це від авторитетного дорослого.
3.  Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе про мету того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.

Поради шкільного психолога

http://www.slideshare.net/gumenuk111/ss-62993901

«Психологічні аспекти взаємодії людини і комп’ютера»

          Комп'ютер увірвався у наше життя стрімко і з кожним днем стає невід'ємною частиною нашого повсякденного життя. В сучасному світі не вміти користуватись ним все рівно, що не вміти писати або читати. Сьогодні майже вся діяльність людини супроводжується інноваційними технологіями, які допомагають людині розвиватись та збагачувати свої знання, швидко і оперативно отримувати необхідну інформацію, економити час і раціоналізувати свою діяльність. З появою комп'ютерних технологій людство вийшло на нову сходинку свого розвитку. Саме завдяки Інформаційним технологіям є можливість виконати великий обсяг роботи за менший проміжок часу, що підвищує ефективність професійної діяльності.

      На самому початку розвитку комп'ютерні технології застосовувались для робочих цілей, але з часом завдяки комп'ютерній індустрії, розвитком світової мережі Інтернат вони перетворились на потужний ресурс проводження за ними вільного часу для розваг. Людина, включившись у кіберпростір поступово стає залежною від нього.

Проблема інтернет-залежності (адикції) постала у 1996-1997 рр. і займалися ним переважно зарубіжні фахівці (принаймні саме до цього періоду відносяться перші публікації з проблеми). У перших роботах з питання інтернет-залежності, підходи до проблеми носять суто дискусійний характер.

    Більшість дослідників визнає, що розвиток залежності буває не тільки від речовин, що вводяться в організм, але й від вироблених суб'єктом емоційно забарвлених дій. Існують паралелі між закономірностями виникнення Інтернет-залежності та закономірностями формування залежності курців, наркоманів, алкоголіків, картярів.

     Людство вступило в нову еру - еру інформаційних технологій. І як кожна значна подія в історії людства, ця подія не може не вплинути на людство в цілому, на окрему людину як особистість, на її розвиток, світогляд, психологічний стан. І всі ми, в більшій або меншій мірі, користуючись тими благами і можливостями, що надають інформаційні технології, відчуваємо на собі значимість і переваги цього досягнення людської спільноти у другій половині XX століття.

    Остання третина ХХ століття показала, що обсяг інформації, необхідної для ефективної діяльності у відповідних областях, росте експотенціально. Поширення комп'ютерної техніки настільки масштабно, а досягнення в даній галузі зараз настільки відчутні, що цілком правомірно порушувати питання про психологічні наслідки глобальної інформатизації. Тому, приблизно з кінця 80-х-початку 90-х років, коли ейфорія від наданих комп'ютером можливостей почала згасати, з'явилися схвильовані публікації як в засобах масової інформації, так і в науковій літературі, в яких наголошуються і висвітлюються проблеми психологічного характеру, пов'язані з освоєнням інформаційного простору.

При цьому, потрібно зазначити: наукових досліджень ще обмаль у порівнянні з тим, наскільки важлива і актуальна проблема психологічних аспектів взаємодії людини і комп'ютера.

    Вплив комп'ютерних ігор на поведінку людей уже ні в кого не викликає сумніву. Комп'ютерні ігри для багатьох дітей стали важливіше підручників, а для багатьох дорослих - цікавіше міжособистого спілкування, телевізора й книг. У людства виник новий вид діяльності: комп'ютерні ігри.

Основні причини потягу до комп'ютерних ігор

     Комп'ютерні ігри привертають увагу як молодих, так і дорослих людей. Але досвід показує, що на підлітків вони частіше впливають негативно, чим на інші вікові групи. За спробу сховатися у віртуальному світі від труднощів світу реального підліток платить високу ціну. Вимоги повсякденного життя ростуть, а досвіду спілкування з людьми, досвіду рішення реальних життєвих питань підліток не здобуває. Жити в реальному світі стає усе сутужніше. І тому комп'ютер поступово стає єдиним джерелом пошуку нових відчуттів і переживань. Уразлива дитина зі слабкою психікою знаходить у комп'ютері старшого друга, що не стане знущатися над ним.

      Дехто сприймає розумну машину як могутній інтелект, з яким цікаво змагатися. Внаслідок цього все більше часу молода людина проводить за комп'ютером (частіше в комп'ютерному клубі). Коло колишніх інтересів відповідно звужується. Взаємини з батьками втрачають емоційну теплоту, стають формальними. Батьків починають сприймати лише як засіб для одержання грошей і як перешкоду для спілкування з комп'ютером. А ті в такій ситуації звичайно або намагаються обмежити заняття на комп'ютері, або зовсім заборонити, і тим лише цілком збільшують конфлікт. Наростає взаємне нерозуміння, недовіра, постійно звучать докори на адресу один одного, від яких діти намагаються сховатися у віртуальній реальності. А у випадку припинення фінансування комп'ютерних занять підліток починає брати гроші або речі з будинку самовільно. Посилення батьківського контролю продовжує розвиток "порочного кола". І таким чином комп'ютер перетворюється з корисного інструмента у фактор хвороби.

     Не секрет, що здобуваючи персональний комп'ютер, батьки надіялись на розширення можливостей домашньої освіти для дитини, адже відомо, що кількість навчальних ігрових програм сьогодні величезна. Але досить часто виникає несподівана ситуація: дитина з отриманим практично безмежним інформаційним ресурсом просто грає. Спочатку це навіть зручно дорослим, - по-перше, вона у них на очах, а не блукає невідомо де; по-друге, тихо сидить і нікому не заважає; по-третє, начебто чимось розумним зайнята, і взагалі знання комп'ютера сьогодні скрізь знадобляться. Але негативний вплив довгих годин, проведених у віртуальній реальності, батьки, на жаль, не помічають. І це явище може погано позначитися не тільки на їхніх дітях, але і на стосунках з ними, навіть на сімейному кліматі взагалі.

Кореспондент газети «Шкільний психолог» пропонувала підліткам таке питання: «"Хто, на їхню думку, найбільш сильно «зависає» в ігровій комп'ютерній діяльності?". На що були отримані в рівних пропорціях наступні відповіді: «це люди, яким не повезло з друзями», «які не вміють спілкуватися», «вони самотні і їм нема куди піти», «дурні, яким більше нема чого робити» і висловлювання, згідно яким «це звичайні люди, їм просто цікаво щось робити самим», «нормальні хлопці», «вони так класно відпочивають» і т.п.

      Як причини власної захопленості комп'ютерними іграми підлітки виділяли: «цікаво» (більш 80% відповідей), «кайф від перемоги», «довести самому собі, що я це можу» (більш 50% відповідей), «це круто, престижно, модно», «про це говорять друзі», «щоб не виглядати дурнем» (близько 30% висловлювань).»

Звідси можна виділити 3 фактори, пояснюючі потреби, що лежать в основі звертання до комп'ютерних ігор:

▪         гра як «досягнення»;

▪         гра як соціальна активність;

▪         гра як медитація.

     Що стосується негативного впливу ігрової комп'ютерної культури, слід зазначити розвиток у користувачів таких ознак девіантної поведінки, як мінливість, підвищена дратівливість, схильність до протиправних дій, що ведуть до ворожого сприйняття навколишнього соціального світу. У гравців загублене прагнення до дій у ситуації ризику, підвищений стан внутрішньої психічної напруги, вони не вміють виходити зі стресових ситуацій.

Комп’ютерна залежність

   Проблема комп'ютерної залежності не вважається такою страшною в соціальному плані, як наркотична або алкогольна, а юридично взагалі не викликає питань. Проте, вона є однією з форм так званої «аддиктивної поведінки», що характеризується прагненням до відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану. По силі руйнівного впливу на особистість і на родину комп'ютерна залежність зрівнюється з наркотичною. Деякі пацієнти лікарень розповідають, що до знайомства з наркотиками мали всі ознаки залежності комп'ютерної.

Комп'ютерна залежність - це розлад вольового контролю, не викликаного хімічними речовинами. Багатогодинне просиджування за комп'ютером, дискомфорт у реальному житті, порушення сну, нервове і фізичне виснаження - все це симптоми цієї нової психічної хвороби, такої ж нещадної як наркоманія, алкоголізм і паління, з тією лише різницею, що руйнує повільніше. Хворі навіть поводяться однаково: і алкоголік, і наркоман, і курець в один голос стверджують, що «просто балуються, але можуть кинути». У практиці американських психоаналітиків чимало випадків, коли, "підсівши на комп'ютери", люди забували про власних дітей, кидали роботу, подавали на розлучення. Саме жахливе, що потерпілі починали оцінювати ситуацію вже постфактум.

Виділяють 5 типів залежності:

▪         Нав'язливий серфінг (подорож мережею у пошуках інформації);

▪         Пристрасть до біржових онлайнових торгам і азартним іграм;

▪         Віртуальні знайомства;

▪         Кіберсекс;

▪         Комп'ютерні ігри.

      Люди, які довгий час проводять у комп'ютерних іграх, називаються комп'ютерними наркоманами. При звичайній наркоманії існує психофізична залежність, а при даній - залежність відходить від комп'ютера. Ігромани одержують від нього задоволення і не можуть без нього обійтися.

      Взагалі термін «комп'ютерний наркоман» - не науковий. У медицині він називається «комп'ютерний психоз» - розлад особистості, крайній прояв патологічного захоплення. Людина не може відірватися від комп'ютера, починає переживати емоції фантастичного змісту, втрачає почуття реальності і поводиться зовсім неадекватно. Найстрашніше в цьому те, що немає критичного відношення до власної поведінки. Такі люди дуже потайливі, не про що не хочуть говорити. Комп'ютер - єдине на чому вони розкриваються.

Стадії формування психологічної залежності від комп'ютерних ігор

      Виділяють чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор:

     Стадія легкої захопленості. Після того, як людина грала декілька раз у рольову гру, вона починає «відчувати смак». Гравець відчуває задоволення від гри, отримуючи позитивні емоції. Особливість стадії полягає у тому, що гра має ситуативний характер, потреби у гри ще не виникає і власне гра не є значущою цінністю для людини.

    Стадія захопленості. Виникнення нової потреби - комп'ютерної гри. Прагнення до гри на цьому етапі виступає як мотивація, детермінована потребами втечі від реальності і ухвалення ролі. Гра носить систематичний характер.

     Стадія залежності. На цій стадії гра переміщується на нижній рівень піраміди потреб і стає такою ж необхідною для гравця як потреба у їжі, сні. Залежність може формуватись у двох формах: соціалізованої і індивідуалізованої потреби у грі. Утворюються групи гравців в оn-lіnе, або потреба грати на одинці, На цьому етапі гра виступає як своєрідний наркотик, до якого необхідно постійно повертатись, якщо протягом якось етапу вони «не приймають дозу», то починають відчувати психологічний дискомфорт.

     Стадія прихильності. Відбувається згасання ігрової залежності людини, зі зрушенням психологічного змісту у бік норми. Людина тримає дистанцію з комп'ютером, проте повністю відірватися від психологічної прихильності до ігор їй повністю не вдається. Це стадія може тривати найдовше за всіх.

Людина може пройти всі стадії розвитку комп'ютерної залежності, а може

  Загальні ознаки комп'ютерної залежності

Психологічні симптоми:

▪    Людині важко самостійно відірватись від роботи або гри на комп'ютері;

▪    Якщо хтось або щось відволікає від комп'ютера, людина відчуває сильне роздратування;

▪    Нездатність спланувати завершення сеансу роботи або гри (ще трошки, ще 5 хвилин);

▪    Час проведений за комп'ютером змушує адикта відкласти або ігнорувати  домашні справи, роботу, навчання, зустрічі, домовленості;

▪    Постійний пошук грошей на придбання ігор, обладнання, оплати Інтернету;

▪    Завжди є пояснення і виправдання власної пристрасті перед іншими. Дитина обманює, дорослий імітує бурну діяльність;

▪    Відчуття емоційного піднесення, ейфорії під час роботи на комп'ютері;

▪    Справи поза комп'ютером викликають пригнічений стан (абстиненція);

▪    Обговорюється комп'ютерна тематика завжди і зі всіма, хто щось розуміє з даного питання.

Фізичні симптоми:

▪         Зап'ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців;

▪         Сухі очі;

▪         Головні болі (схожі на мігрень);

▪         болі у спині;

▪         Недотримання гігієни;

▪         Розлади сну

▪         Нехтування власним здоров'ям, гігієною, сном на користь часу, який проведено за комп'ютером. Готовність нерегулярно харчуватись випадковою або одноманітною їжею, не відволікаючись від комп'ютера.

 Наслідки для психологічного стану від комп'ютерної залежності

    Порушення психічний станів у ігрових адиктів помітно неозброєним оком: знижений настрій, самопочуття, активність, підвищений рівень тривожності. Для ігрового адикта реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпек, оскільки їх більшість - це люди, які погано адаптуються у соціумі. Внаслідок цього людина намагається жити в іншому світі - віртуальному, де все дозволено і вона встановлює правила гри. Це свідчить про дезадаптацію, неадекватне сприйняття адиками себе і навколишнього світу. Тривога наростає з наростанням свого роду дисонансу між «Я-віртуальним», який безсмертний і може все у віртуальному світі, і «Я-реальним», який є звичайною смертною людиною. З цієї точки зору вихід з віртуальної реальності є поверненням з ролі надлюдини в свій звичайний стан, який куди менше влаштовує адиктів. Основні механізми формування ігрової залежності засновані на потребах в ухваленні ролі відходу від реальності. Людина, що нормально адаптується в соціумі, не прагне до втечі від реальності, точно як і здорова особистість, що адекватно оцінює себе і інших, не прагне до ухвалення ролі іншої людини або істоти. Піти від реальності, приймаючи на себе чужу роль, намагаються лише дезадаптовані особистості, котрі неадекватно оцінюють себе.

      Отже людство занурюється у комп'ютери і комп'ютерні мережі, із кожним днем стає все більш залежним від них, що потребує відповідної діагностики, профілактики і корекції.

Рекомендації батькам при першому знайомстві дитини з комп'ютером

1. Ознайомлення дитини з комп'ютером повинне відбуватися під керівництвом фахівця, що обізнаний з можливими негативними наслідками (з комп'ютерною залежністю). Якщо немає такої можливості, батькам варто підвищити свою компетентність знання комп'ютера. Добре коли, принаймні, один з батьків орієнтується в можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб направити його комп'ютерну діяльність у потрібне русло.

2. Батьки повинні знати ознаки комп'ютерної залежності й уміти відслідковувати її появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини.

3. Батьки повинні допомогти дитині крок за кроком розвивати самоконтроль, виховувати внутрішню волю, щоб надалі дитина відчувала себе хазяїном комп'ютера, а не навпаки. Із цією метою необхідно навчити його планувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропонувати дитині регулярне виконання таких вправ: призначити собі строк закінчення гри, по завершенню якого, незалежно від етапу гри, обов'язково виключити пристрій; заздалегідь визначити початок роботи на комп'ютері й включити його тільки тоді, коли цей момент настане.

4. Періодично проводити роз'яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність - це не життя, це лише паралельний процес, продовжувати вчити сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування й т.п.

5. Завжди потрібно визначати час гри дитини на комп'ютері й точно зберігати ці рамки.  Кількість часу потрібно вибирати виходячи з вікових особливостей дитини. Наприклад, до 5 років не рекомендується дитини допускати до комп'ютера, не варто заважати дитині пізнавати мир поступово й без втручання штучного інтелекту. А вже починаючи з 5 до 7 років дитині можна починати знайомити з комп'ютером, але бажано не більше 2 годин у день і не підряд, а по 15 - 20 хв. з перервами. При цьому треба пояснити дитині, що реальне життя й герої комп'ютерних ігор - дві різні речі, не сумісні між собою. З 7 років дитина може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12 років наступає найменш тривожний період, тому що дитина може розрізняти образи різних реальностей. Але це всього лише усереднені дані, завжди потрібно виходити з конкретних особистісних й індивідуальних особливостей дітей у тім або іншому віці.

6. Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.

                                  Рекомендації Інтернет - залежному

•     Визнайте, що у вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не усвідомити її наявність. Не обманюйте самі себе.
•    Усе більше й більше людей в усім світі попадають в Інтернет - залежність. Тому вам може здаватися, що в цьому немає нічого страшного. Але ви не повинні погоджуватись з цією думкою. Намагайтеся виплисти, навіть якщо всі навколо тонуть.
•   Ви хочете припинити проводити в режимі он-лайн так багато часу? Тоді припините!  Ви ж хочете цього, правильно? Постійно нагадуйте собі про це. Щораз коли бачите комп'ютер, ви думаєте: «Треба б перевірити свою електронну пошту!». Саме так і проявляється ваша залежність. Встановите певні години для перевірки вашої пошти й дотримуйтеся цього розкладу. Якщо ви дійсно проводите в Інтернеті занадто багато часу, спочатку вам буде важко, але потім ви поступово звикнете.
•  Заведіть хобі або захоплення. Відвідуйте різні групи й клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом і т.д. Займіться разом із другом фізичними вправами. Поспите замість того, щоб сидіти в Інтернеті. Подивіться фільм, сходіть на концерт, почитайте книгу. Знайдіть який-небудь інтерес, який стане для вас альтернативою Інтернету.
•   Поповнить запас ваших знань. Напевно, у вашому будинку скопилася безліч книг, які ви давно хотіли прочитати. Таким чином, ви не тільки відволічетеся від Інтернету, але й займетеся самоосвітою.
•  Допоможіть на кухні. Ваші домашні будуть раді, якщо ви замість того, щоб сидіти в «чаті» або на якому-небудь форумі, допоможете їм приготувати вечерю. Ви зможете навчитися контролювати себе, вибираючи між Інтернетом і готуванням останнє. До того ж ваша родина буде вдячна вам за приготовлену вечерю.
•     Погуляйте із друзями. Заплануйте похід у боулінг, торговий центр або на ковзанку. Уникайте походів у ті місця, де є доступ в Інтернет, наприклад в Інтернет-кафе.

Інакше ви можете піддатися спокусі заглянути туди на кілька хвилин.

•   Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться всі разом, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.
•  Встановите ліміт часу роботи вашого комп'ютера. Визначите скільки разів у тиждень вам необхідно виходити в Інтернет. Виключайте комп'ютер, якщо у вас немає необхідності в ньому.
•  Використайте таймер. Перед тим як сісти за комп'ютер, засічіть на таймері 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, як багато часу ви провели за комп'ютером.
•  Не їжте сидячи за комп'ютером, Харчування в окремому місці допоможе вам відволіктися від режиму он-лайн.

ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКА У ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ:

СЕРЕДНЯ ЛАНКА ШКОЛИ

         В охороні психічного здоров'я дітей та підлітків важлива роль належить адаптації до нових умов середовища. Проте будь-які зміни не минають безслідно. І щоб дитині успішно подолати цей перехідний кризовий етап свого життя, на момент вступу до середньої ланки школи вона має успішно засвоїти всі вимоги молодшої школи. До того ж, слід зважати на специфічні особливості перебігу процесу адаптації дитини до нових умов.

Новоутворення, які допоможуть успішній адаптації до навчання у середній ланці школи:

       Рефлексія. Всі психічні процеси сприймання, пам'ять, уява тощо керуються процесом мислення. Колись дитина запам'ятовувала, щоб потім подумати, а тепер мусить подумати, щоб запам’ятати.

      Довільність саморегуляцій. Дитина вже свідомо, без зовнішнього тиску має робити не лише те, що хочеться, а й те, що потрібно. Тут особливо стає у пригоді старанність та відповідальність. У кожного учня своя «потужність» реалізації власних інтелектуальних можливостей: дитина з середнім інтелектуальним потенціалом може максимально використовувати свій потенціалі і як наслідок, навчатися на «відмінно», а дитина з великими можливостями, нехтуючи їх, стає посередністю. Свідома саморегуляція дитини спершу закріплюєтеся у навчальній діяльності, а пізніше переходить на сферу міжособистісних взаємин — моральна саморегуляція поведінки, вирішення конфліктних ситуацій.

     Коли людина чує слово «підліток», у неї природно виникає асоціація зі словом «проблема». І не дивно, адже цей період у житті дитини значно відрізняється від інших періодів свою неординарністю та темпами. Під впливом активного гормонального штурму організму змінюється стан нервової системи.

До уваги батьків поради психолога, які допоможуть зрозуміти проблеми підліткового віку й налагодити стосунки з «проблемними» дітьми-підлітками:

1. Пам'ятайте, що основна діяльність підлітка — не навчання, а спілкування з однолітками. Стосунки з товаришами — в центрі життя підлітка, вони визначають решту сторін його життєдіяльності. Тепер дитині вже мало знаходитись серед однолітків, для неї важливо займати таку позицію, яку б їй хотілося. Проте на соціальний статус у колективі більше не впливає успішність навчання та стосунки з учителем, тепер важливим стаєте, як дитина налагоджує свої взаємини з однолітками. Поняття «хороший учень» більше не ототожнюється з поняттям «хороший товариш», тобто доросла мораль не збігається з дитячою, адже щоб залишитися хорошим товаришем, хороший учень повинен дати списати. Тому значно зростає ймовірність конфліктів з однолітками та вчителями. Щоб завоювати увагу та повагу однолітків, підлітки вдаються до різноманітних методів - від цілковитого та бездумного наслідування своїх «кумирів-лідерів» до порушення дисципліни та різноманітних асоціальних виявів (шкідливі звички, бродяжництво тощо). Акцентуйте увагу дитини на тому, що важливо розвивати свої найкращі здібності, реалізовувати інтереси та захоплення, заохочуйте появу хобі.  Не вимагайте однакової успішності з усіх предметів, адже кожній дитині притаманні свої особисті нахили та здібності.

2. Мотиваційна криза. У вашої дитини-підлітка спостерігається так званий мотиваційний вакуум», коли ближня зовнішня мотивація учіння (оцінка, похвала, примус) уже не влаштовує дитину, а дальня внутрішня (жадоба пізнання, успішна соціалізація у перспективі) ще не виникла, не сформувалась. Проте, якщо ще у молодшому шкільному віці у дитини над зовнішнім мотивом переважав пізнавальний, то для неї просто змінюється характер процесу навчання: тепер воно не обмежується старанним виконанням завдань учителя, а набуває форм самостійної пошукової діяльності. Заохочуйте будь-які вияви самостійності дитини, сформуйте у сім'ї культ знань, а це культ оцінки, демонструйте особистий приклад отримання емоційної насолоди від процесу пізнання. Проте не забувайте, що у цей період у нервових центрах процеси збудження переважають над гальмуванням. Спершу з'являється зайва метушливість, а потім настає сонливість, або ж, навпаки, сильна збудливість. При цьому обсяг виконаної роботи збільшується, а якість зменшується — зростає відсоток помилкових дій. Тому не виснажуйте своїх дітей додатковими заняттями. Важливо пам'ятати, що молодші підлітки потребують, насамперед, зручного режиму роботи, активного відпочинку на свіжому повітрі, що забезпечить запобігання емоційно-психічним перевантаженням.

3. Емансипація (звільнення від опіки дорослих, прагнення незалежності, самостійності, відчуття дорослості, негативізм) — це теж не проблема. Людина у цьому віці вже не зовсім дитина, але ще недоросла. Вона прагне переосмислити свій погляд на навколишній світ. Тобто дитина перестає «на віру» сприймати все те, що вона у готовому вигляді приймає від дорослих, а прагне виробити власні погляди, власну думку, яка часто протирічать думці дорослих. Визнайте право дитини на власну думку, на самостійність вибору і на помилку. Радьтеся з нею у вирішенні сімейних справ, просіть її допомоги, не цурайтесь вибачень перед дитиною, коли це дійсно потрібно.

4. Криза самооцінки. Мислення молодшого підлітка набуває критичності, дитина піддає сумніву все, що каже дорослий. Вам, мабуть, це теж не подобається? Але знайте, що і вашій дитині зараз нелегко. Адже вона починає перебільшувати свої вади, причини непорозумінь з оточенням знаходить лише в собі. Самооцінка різко знижується. Тому так важливо частіше хвалити підлітка, підшукуючи конкретні контраргументи їхнім переконанням. Дитина у цьому віці потребує загальної позитивної оцінки своєї особистості незалежно від конкретних результатів. Потрібно робити акценти на сильних сторонах особистості підлітка, на її позитивних рисах.

5.І найголовніша порада: лю6іть дитину з усіма її недоліками та вадами, не бійтеся визнати і свою недосконалість. А ще – навчіть її просто бути щасливою, демонструючи своє життєве кредо: «Хочеш бути щасливим – то будь ним!»

Підліткову психіку іноді називають періодом «гормональної глухоти». Пошук і становлення свого «Я» - це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов'язки, реакції емансипації проходять м’якше й породжують менше конфліктів.

Підлітковий негативізм виникає внаслідок того, що дитина бореться:

•       за те, щоб перестати бути дитиною;
•       за фізичну і психічну недоторканість;
•        за самоствердження серед однолітків;
•      проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, щодо її фізичної дорослості.

Пропонуємо батькам підлітків правила взаємин, які допоможуть їм зберегти любов і повагу своїх дітей:

1. У самостійності дитини не варто вбачати загрозу.

2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

3. Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно? Зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.

4. Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.

5. Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо вже створили намагайтеся знайти компроміс.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПІДЛІТКІВ

•    Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
•     Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
•     Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
•     Якщо дитину підтримують вона вчиться цінувати себе.
•     Якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини».
•     Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.
•     Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
•     Якщо дитина росте у безпеці, вона вчиться довіряти людям.
•     Якщо дитина росте у ворожнечі вона вчиться бути агресивною.
•     Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути ЩАСЛИВОЮ.

ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ

  Загальні здібності

• Починає говорити, ходити, їздити на велосипеді  раніше від більшості ровесників,оволодіває навичками самообслуговування (вмивається ,одягається)швидше, для цього йому потрібно менше спроб, ніж для однолітків;
• Виявляє значну цікавість до предметів, явищ, подій ставить багато запитань(«чому», «для чого»);
• Вдається до спостережень, дослідів;
• Концентрується на завданні іноді так глибоко, що забуває про все ,час концентрації уваги більший, ніж у ровесників;
• Добре читає, має великий словниковий запас, вільно переказує ;
• Легко засвоює і утримує велику кількість інформації, запам'ятовує глибше і детальніше, ніж більшість дітей;
• Виявляє незалежність і оригінальність думок, демонструє абстрактне мислення ;
• Легко відгадує загадки і може придумати свої;
• Вільно і легко оперує математичними символами (іноді навчається цього самостійно);
• Намагається бути творчим, винахідливим, шукає незвичайні, нові способи виконання звичних справ: по-своєму  заправляє постіль, прибирає постіль тощо;
• Активно спілкується;
• Схильний до серйозних роздумів, досить рано починає цікавитися глобальними життєвими проблемами;
• Виявляє обдарованість у мистецтві, наприклад, вивчає пісеньки, вірші, малює деталізовані картинки тощо.

                            Психолого-педагогічний аспект реабілітації дітей групи ризику

        Аналіз результатів сучасних психолого-педагогічних досліджень (Беззубова Є.В., Белічева С.А., Іванова А.Я., Хумаріна Г.Д., Кочетов А.І., Санніков Г.В. та ін.) дозволяє визначити характеристики дітей групи ризику: розлади пізнавальної сфери; відхилення поведінки, що виявляються в реакціях імітації або наслідування негативних прикладів; акцентуації характеру; утруднення в спілкуванні, порушення в сфері відносин.

          Часто педагогічно занедбані діти переходять у групу соціально занедбаних (діти групи ризику), для яких характерні серйозні прояви дезадаптації: бродяжництво, наркоманія, алкоголізм, правопорушення, аморальна поведінка).

          Науковці відмічають, що стосовно таких важковиховуваних дітей необхідні спеціальні заходи медико-психологічної, психолого-педагогічної і соціально-правової допомоги, програми підтримки сім’ї і дітей групи соціального ризику, реабілітації дітей з відхиленнями у психічному і соціальному розвитку.

         Превентивна практика не можлива без належного психологічного забезпечення, що потребує інтенсивного розвитку спеціальної галузі прикладної психологічної науки — превентивної психології.

         Превентивна психологія – прикладна наука, яка покликана професіоналізувати і гуманізувати профілактичну виховну практику щодо попередження девіантної поведінки у дітей групи ризику.

         Дослідження теоретико-методологічного та організаційно-методичного потенціалу превентивної психології проводилось за такими позиціями:

- предмет та призначення превентивної психології як науки;

- загальні та індивідуальні особливості проявів дефектів правової та моральної свідомості підлітків;

- показники рівня соціального розвитку особистості;

- здобутки в галузі превентивної психології: визначення передумов порушень процесу соціалізації.